Ранні та пізні гібриди. Іноді виникає необхідність посіву в ранні та пізні строки. Тому маємо гібриди, створені для раннього посіву з помірним осіннім розвитком, як ГОРДОН КВС та СЕВЕРІНО КВС, та й для пізнього, такі як ГИБРІРОК та УМБЕРТО КВС, що мають швидкий стартовий ріст.

Стійкість до фомозу. За допомогою гену RLM7 гібриди KWS менше уражуються фомозом у порівнянні з нестійкими.

Посухостійкість. Гібриди з високою толерантністю до посухи контролюють баланс вологи та ефективно її використовувують. В портфоліо КВС-УКРАЇНА є гібриди з підвищеною посухостійкістю: ГОРДОН КВС, ФАКТОР КВС, УМБЕРТО КВС та КВС КИРИЛ КЛ, що краще адаптуються до умов Півдня України.

Норма висіву. Плануючи дату посіву та обираючи спосіб сівби, потрібно правильно коригувати норму висіву. За умови раннього посіву, а також при широкорядному способі сівби норму висіву необхідно зменшувати. І навпаки, чим пізніше сіється озимий ріпак, тим більшою має бути норма висіву. При міжрядді 15 см норма висіву має складати 400-450-500 тис/га. При широкому міжрядді, до 35-45 см, на 1 м погонний має бути не більше 6-8 рослин, оскільки оптимальна відстань для ріпаку складає 12-15 см. Тому, необхідно норму висіву зменшувати до 200-250-300 тис/га.

Гомогенні сходи та рівномірне розміщення рослин. Точний висів має перевагу завдяки оптимальному розподілу площі на одну рослину. Це призводить до кращого використання факторів для росту та розвитку, конкуренція рослин зменшується, вони краще живляться та більш стійкі до хвороб, що відображається на вищій врожайності.

Правильне обрання гібриду. За умови ранньої сівби краще зупинитися на гібридах, що повільніше розвиваються восени (такі як ГОРДОН КВС та СЕВЕРІНО КВС), щоб запобігти переростанню та зменшенню обробок регуляторами росту. Якщо посів буде проводитися в пізні строки, то важливо віддати перевагу гібридам зі швидким стартовим ростом, щоб рослини встигли утворити мінімум 6 листків до настання зими. Це, наприклад, ГИБРІРОК, АЛЬВАРО КВС, ФАКТОР КВС, МАРК КВС та УМБЕРТО КВС.

Дотримуватися сівозміни необхідно для підтримки фітосанітарного стану ґрунту. Вирощування 33% ріпаку у сівозміні без додаткових заходів не є оптимальним. Найбільшу стабільність врожайності відмічено у випадках, коли частка ріпаку у сівозміні складає до 25%. Проблеми насиченого вирощування ріпаку проявляються також в його вирощуванні на сусідніх полях: що вища щільність вирощування ріпаку, то сильнішим є тиск шкідників.

Широкоротаційна сівозміна з різноманітними культурами підвищує родючість ґрунту та позитивно впливає на баланс гумусу. Чим більше ґрунт наповнюється пожнивними рештками та органічними добривами, тим більш різноманітною стає мікробіота в ньому, і тим краще це впливає на його родючість. При суворому дотриманні чергування широколистих та зернових культур, а також ярих та озимих, отримуємо більше часу для проведення обробітку ґрунту, а солома обробляється так, що її роль як вихідного іннокулянта зменшується. Всі ці фактори ведуть до того, що на таких площах буде підвищена саморегуляція.

Не слід вирощувати в одній сівозміні ріпак і картоплю, тому що через ріпак може поширюватися вірус, який спричиняє некроз тканин бульб. А якщо у сівозміні є горох, то слід приділити увагу контролю вертицильозу та склеротиніозу.

Звертайте увагу на структуру ґрунту. Після збирання попередника, в разі наявності ущільнень, проведіть обробіток ґрунту, щоб вода краще потрапляла на глибину. Через якість гумусу можна контролювати щільність та біологію ґрунту. При високій якості гумусу в ґрунті краща життєдіяльність мікроорганізмів, а також виникають комплекси з гумусу та глини, які забезпечують кращу інфільтраційну здатність.

Навесні потрібно планувати одне внесення регулятора росту, два – фунгіциду і близько трьох інсектициду. Ранньою фунгіцидною обробкою можна стимулювати гілкування та вплинути на стійкість до розтріскування стручків, а більш пізньою під час цвітіння – втрутитися у перебіг захворювання, та згенерувати ефекти, що вплинуть на фізіологію врожайності. Обприскувати під час цвітіння потрібно до опадання перших пелюсток квіток, тому що, потрапляючи в черешки листків, де завжди є волога, починається миттєве зараження хворобою.

Важливим досягненням селекції є створення стійких до фомозу гібридів, якими є продукти компанії KWS. При зараженні фомозом врожайність може знижуватися до 40%.

Одним з найважливіших питань весняного захисту є раннє внесення інсектициду, за допомогою якого контролюють прихованохоботників – одних з найшкодочинніших шкідників ріпаку.

Внесення регуляторів росту навесні має декілька цілей: вкорочення і зміцнення стебла, щоб запобігти виляганню; стимулювання гілкування для збільшення кількості стручків на рослині та синхронізація цвітіння.

На слабше розвинутих посівах, де рослини до зимівлі мали до 10 листків, раннє внесення азолу та мепікватхлориду допоможе спровокувати додаткове гілкування. Ріст-регулююча дія триває лише 2-3 тижні, тому за умов достатнього зволоження необхідно буде провести ще одне внесення азолу під час бутонізації. На добре та занадто добре розвинутих посівах необхідне одне внесення регулятора росту за довжини стебла 20-30 см з використанням азолу або азол + мепікватхлорид.

На посівах з гібридами, які мають високу стійкість до вилягання (такі як АЛЬВАРО КВС, МАРК КВС та УМБЕРТО КВС), можна зменшити кількість внесення ріст-регуляторів навесні.

Застосування регуляторів росту восени має декілька цілей: зменшення ризику вимерзання, покращення розвитку кореневої системи в результаті обмеженого росту стебла, покращення утворення бруньок бічних пагонів у фазу 4-6 листків.

Схильність до видовження стебла. На схильність ріпаку до стеблування впливає розвиток в умовах 12-годинного світлового дня (до кінця вересня). Чим більше розвинений ріпак до цього часу, тим раніше виникає і сильніше проявляється схильність до видовження стебла. Якщо до останнього тижня вересня ріпак не утворив 6 листків, то навіть у разі тривалої, м’якої осені він не почне передчасне видовження стебла. Чим більша густота рослин на полі, тим меншу площу живлення має окрема рослина, і тим раніше і сильніше почнеться видовження.

Якщо після отримання сходів ріпаку випали сильні опади, рекомендується провести регуляцію росту у стадії 3-4 листків і використати фунгіцидну дію азолів. Якщо регулятор росту був застосований пізно і норму внесення не було витримано, знадобиться його повторне внесення за наступних умов: після першої обробки минуло понад 2 тижні, ріпак утворив 10 листків, пагін став довшим за 3 см та очікується ще щонайменше 2-3 тижні вегетації з середньодобовими температурами понад 7°C.

Рекомендованими діючими речовинами для регуляції росту ріпаку восени є тебуконазол, мепікватхлорид, метконазол, паклобутразол. Вид діючої речовини та її кількість обирається залежно від фази розвитку ріпаку та загального стану посіву.

Система захисту ріпаку восени включає внесення гербіцидів, регуляторів росту і фунгіцидів, а також інсектицидів. Контроль бур’янів має бути максимально якісно проведений восени, адже весняне внесення завдає додаткового стресу культурі.

Регулятор росту. Щонайменше одне внесення регулятора росту допоможе уникнути передчасного видовження стебла та зменшити ризики вимерзання рослин ріпаку.

Фунгіцидну дію на збудників фомозу, циліндроспоріозу та пероноспорозу має осіннє внесення азолів.

Інсектициди. Перш за все потрібно контролювати хрестоцвітих блішок, попелиць, хрестоцвітих прихованохоботників, а також капустяну муху, яка в останні роки набуває поширення в Україні. Капустяна муха відкладає яйця на стебло біля кореневої шийки, під грудочки та в тріщини ґрунту, а її личинки пошкоджують корінь ріпаку, прогризаючи ходи на його поверхні та потрапляючи всередину кореня. Цей шкідник може знищити до 60% посіву ще восени, для його контролю застосовують системний інсектицид.

На полях, де більше декількох років не було оранки, вміст фосфору та калію в ґрунтовому горизонті постійно знижується зверху вниз, навіть не зважаючи на регулярне удобрення. Саме тому на цих ділянках, а також у посушливих регіонах, доцільним є поєднання смугового обробітку і глибокого внесення добрив.

При pH вище 7 малодоступними є фосфор та мікроелементи. Щоб покращити їх засвоюваність, використовують добрива, що мають підкислюючу дію, такі як моно-амоній-фосфат або КАС, який також забезпечує сіркою. При надто низьких показниках pH необхідно звертати увагу на те, щоб не надто сильно підкислювати, аби не спровокувати ряд інших проблем, наприклад, поширення збудника кили.