-
Хвороби та шкідники
Вплив сівозміни на хвороби та шкідників
Правильне моделювання сівозміни зменшує вплив хвороб та шкідників на сільськогосподарські угіддя. Але як? KWS відповідає на найважливіші запитання.
Яким чином сівозміна впливає на хвороби та шкідників?
Патогени грибкового або тваринного походження, яким сприяє короткоротаційна сівозміна, можна узагальнити під терміном «хвороби сівозміни». Вони зустрічаються майже у всіх типах сільськогосподарських культур. До важливих хвороб сівозміни належать, наприклад, чорна ніжка зернових культур, гниль кореневої шийки та стебла ріпаку або нематоди цукрових буряків. Появі проблемних бур’янів, таких як, наприклад, лисохвіст польовий, сприяє короткоротаційна сівозміна. Боротьба з ними дедалі більше ускладнюється через підвищення стійкості до багатьох діючих речовин.
Така стійкість формується протягом багатьох років через використання пестицидів із подібними механізмами дії та зустрічається у грибкових, тваринних та рослинних шкідливих організмах. Оскільки специфічні для сільськогосподарських культур патогени частіше трапляються в короткоротаційних сівозмінах та обробляються тією ж низкою діючих речовин, наслідки розвитку стійкості до засобів захисту рослин посилюються. Крім того, з’являються дедалі жорсткіші постанови щодо схвалення нових та заборони вже затверджених засобів захисту рослин, які додатково обмежують зміну діючої речовини.
Відповідно до Єдиної сільськогосподарської політики ЄС аграрії Європи вже зобов’язані впроваджувати у своїх господарства сівозміни. Окрім обов’язкового підходу, свою роль також відіграють економічні та екологічні переваги збалансованої сівозміни. Перерви у вирощуванні однієї і тієї ж культури можуть значно зменшити типові хвороби сівозміни, перериваючи цикли зараження патогенами. Це допоможе зекономити витрати на пестициди та завдяки рідшому використанню діючої речовини захистить від втрати ефективності засобу.
Які проблеми наразі виникають дедалі частіше?
На вирощування чотирьох основних культур – озимої пшениці, кукурудзи, озимого ячменю та озимого ріпаку – припадає 70% від усіх орних земель в Німеччині (BMEL 2019). Через значну площу вирощування кількох основних сільськогосподарських культур та зменшення асортименту діючих речовин у пестицидах проблемою стає боротьба з багатьма хворобами та шкідниками.
У злаках проблемою стають стійкі до гербіцидів бур’яни, такі як, наприклад, лисохвіст польовий. Процес формування стійкості розвивається протягом багатьох років і часто відбувається діючими речовинами, які впливають лише на одну точку метаболізму в організмі рослини. Однак агровиробники мають багато сільськогосподарських варіантів для запобігання розвитку стійкості. Основною метою є досягнення якомога меншої кількості бур’янів на орних землях, оскільки це дозволить запобігти насіюванню проблемних бур’янів та трави. Крім оранки та дати сівби, надзвичайно важливою є сівозміна. Вирощування озимих зернових культур, що чергуватимуться з ярими та листковими культурами, забезпечить перерви у вирощуванні, під час яких за допомогою оранки можна простимулювати проростання бур’янів та трави, і потім їх знищити. У подальшому це зменшить рівень проростання проблемних видів. На додачу до використання гербіцидів, традиційні господарства також мають можливість використовувати механічні засоби боротьби з бур’янами, такі як сапа та борона, щоб існуючі діючі речовини зберігалися якомога довше.
У випадку з ріпаком врожайність з-поміж іншого може також обмежуватися через зараження кілою – збудником, що передається через ґрунт і може роками виживати завдяки постійним спорам. Вертицильоз провокується грибковими патогенами і призводить до хворобливого дозрівання. У боротьбі з цими патогенами в довгостроковій перспективі може допомогти лише інтегрована концепція на основі таких сільськогосподарських заходів, як вирощування сортів (гібридів), які добре витримують вертицильоз, або сортів (гібридів), стійких до патогенів виду Eremonotus myriocarpus. Сівозміна є профілактичним заходом для запобігання появі двох згаданих вище шкідників. При вирощуванні ріпаку рекомендується перерва не менше 3-х років. Крім того, у сівозміну не можна вводити жоден інший хрестоцвіт.
Як можна зменшити вплив хвороб та шкідників?
Збалансоване чергування між стебловими та листковими культурами є основою хорошої сівозміни, а одну і ту ж культуру завжди слід вирощувати з перервами, щоб перервати цикли зараження грибковими та тваринними патогенами. Під час розвитку бур’янів зміна виду культури запобігає повторенню сприятливих умов для того ж виду бур’яну і, відповідно, накопиченню надмірного насіннєвого потенціалу в ґрунті. Зміна культур, що поліпшують ґрунт, таких як кінські боби, на вибагливі (наприклад, пшениця, кукурудза) та невибагливі (наприклад, жито, овес) культури для збирання, також забезпечує хорошу структуру ґрунту та збільшує вміст гумусу.
У разі можливості комерційного використання, вирощування кормів на полях протягом декількох років дозволяє знищити насіннєві та кореневі бур’яни у ґрунті. Насіннєві бур’яни проростають, але зрізаються до формування насіння. Кореневі бур’яни пригнічуються основною культурою, оскільки вони позбавлені світла та поживних речовин, і, як результат, часто не проростають в наступному році.
Оскільки сприятливі умови для проростання деяких бур’янів та трави настають навесні, а для інших – восени, рекомендується чергувати озимі та ярі культури, що також перериває цикли зараження тваринними та грибковими патогенами. У отриманий часовий проміжок можна видалити бур’яни, що з’являються, і вирощувати проміжні культури. Окрім властивостей, що покращують стан ґрунту, проміжні культури можуть потенційно ще більше знизити вплив шкідників.
За допомогою вирощування стійких сортів, такі як олійна редька та гірчиця у сівозміні з буряком можна зменшити кількість нематод у ґрунті. Але будьте обережні! Вибір неправильної проміжної культури також може посилити вплив шкідників. У разі наявності у сівозміні ріпаку та буряка, вирощування хрестоцвітих як проміжної культури сприяє поширенню кіли, тому олійна редька та гірчиця не підходять у якості проміжних культур.
Селекція рослин також виконує важливе завдання, пропонуючи рішення для розширених сівозмін. Прикладами цього є використання гібридного жита замість пшениці в кормах свиней або заміна кукурудзи цукровим буряком у якості субстрату для біогазу. Селекція стійких або витривалих сортів та гібридів може ще більше знизити вплив шкідників. Наприклад, у сівозмінах з цукровим буряком цінним виявилося використання стійких до нематод гібридів.
У аграріїв також є потреба: рішення про те, що саме вирощувати, повинно залежати не тільки від маржинального доходу від основної культури, але й має також враховувати переваги для усієї сівозміни при виборі видів сільськогосподарських культур. Проте, зрештою, вирощування агрокультур повинно бути рентабельним та відповідати умовам ділянки, оскільки це дохід сільгоспвиробника. Співпраця між суспільством, урядом, промисловістю та сільським господарством необхідна для створення можливостей збуту та продажу альтернативних сільськогосподарських культур і, відповідно, забезпечення сталого вирощування за допомогою широких сівозмін. Зокрема, вирощування таких бобових культур, як кормовий горох, кінські боби та соя, за останні шість років в Німеччині, наприклад, збільшилось вдвічі.
