• _u8a8619.jpg
    Удобрювання жита

Удобрювання жита

1. Вилучення поживних речовин рослинами жита

Порівняно з іншими зерновими культурами, жито має найнижчі вимоги до показників сорбції та вмісту вапна й поживних речовин у ґрунті. Причина цього криється у потужній кореневій системі, завдяки якій жито може ефективно використовувати зимову вологу та виживати протягом довгих посушливих періодів. Проте для повної реалізації потенційної врожайності слід забезпечити постачання поживних речовин, здійснюючи цільові заходи із внесення добрив. Вилучення поживних речовин рослинами жита має використовуватися як основа для визначення потреби у внесенні добрив.

Вміст поживних речовин, жито

Основна культура Культура, що збирається Вміст поживних речовин, кг ц/ЗМ
N P2O5 K2O MgO
Жито Зерно (86% сухої маси) 1,51 0,8 0,6 0,1
  Солома (86% сухої маси) 0,5 0,3 2,0 0,2
  Зерно + солома (86% сухої маси) 1,96 1,07 2,5 0,28

2. Внесення азоту

Азот (N) підтримує ріст та має безпосередній вплив на розвиток якісних характеристик (МТЗ, кількість зерен/колос). Якщо необхідно підтримати розвиток певних компонентів, азот слід вносити на початку розвитку рослин. Належне постачання поживних речовин під час фази редукції підтримує пророслі рослини. Важливо пам'ятати, що жито реагує на надлишок азоту виляганням. Це також може призвести до переростання та затримки висихання культури перед жнивами.

Залежно від очікуваної врожайності та азотної мінералізації посівних площ, потреба жита в азоті становить від 130 до 170 кг N/га, включно з мінералізованим азотом. Обсяг внесення азотних добрив обмежений положеннями Регламенту про внесення добрив (Düngeverordnung). Для планової врожайності 70 ц/га дозволяється внесення 170 кг N/га, включно з мінералізованим азотом. Зверніть увагу, що Регламент про внесення добрив передбачає збільшення або зменшення нормативного показника, наприклад, якщо протягом декількох років вносилися органічні добрива.

3. Внесення азотних добрив

Початкове внесення добрив (перше внесення азотних добрив)
Перше внесення азотних добрив для жита не слід відкладати у зв'язку із раннім початком росту. Перше внесення азотних добрив під час кущення (BBCH 21-25) має безпосередній вплив на густоту стояння та розвиток компонентів врожаю. Шляхом внесення добрив можна регулювати підтримку та додаткове створення бокових пагонів і, таким чином, забезпечити відповідність посівів сезону.

Початкове внесення надмірної кількості азотних добрив може негативно вплинути на стійкість до вилягання. Надзвичайно важливо визначити вміст мінералізованого азоту в ґрунті, з урахуванням стану вирощуваної культури, щоб уникнути надлишку азоту.

Під час цього періоду більше 30% загальної кількості азоту може вноситися тільки на посівах зі слабким розвитком рослин (менше 2 міцних пагонів на рослину).

Внесення азотних добрив на початку стрілкування (друге внесення азотних добрив)
Друге внесення азотних добрив виконується на початку стрілкування (BBCH 29-32). Воно має безпосередній вплив на кількість стебел із колосами та на кількість зерен у колосі. Нестача азоту та води на цьому етапі розвитку призводить до істотного скорочення кількості пагонів та колосів. Тому для підтримки розвитку та гарантованого отримання компонентів врожаю важливо забезпечити постійне постачання азоту. Таким чином, доступність азоту має бути забезпечена на початку утворення органів та під час фази редукції.

У таблиці вказано, на які процеси забезпечення врожайності можна вплинути шляхом внесення добрив на етапі стрілкування, а також якого ефекту можна таким чином досягти.

На густих посівах (BBCH 30) внесення добрив на етапі стрілкування слід починати не раніше, ніж BBCH 32. До цього часу мають бути усунуті початкові бокові пагони. Якщо посіви не надто густі (BBCH 30), додаткове внесення добрив слід виконувати на початку стрілкування, щоб забезпечити достатню кількість пагонів.

  • Обсяг азоту на етапі стрілкування не має перевищувати 50% від загального обсягу.
  • На ділянках з легким ґрунтом із вираженою весняною посухою внесення добрив на етапі стрілкування можна поєднати із внесенням добрив на етапі колосіння. В такому разі частка азоту не має перевищувати 20 кг/га.

Внесення добрив на етапі колосіння (третє внесення азотних добрив)
На ділянках із достатнім заводненням на формування накопичувальних клітин можна вплинути шляхом внесення останньої третини азотних добрив (BBCH 39/49). Перевага надається добривам із вмістом амонію.

4. Внесення основних поживних речовин і мікроелементів.

Фосфор відіграє важливу роль в енергетичному метаболізмі рослини. При дефіциті фосфору сповільнюється ріст, а цвітіння і дозрівання запізнюються. На доступність фосфору сильний вплив має значення pH. Мобільність є найвищою при значеннях pH між 5,5 і 7,0. При показниках нижче або вище від зазначених доступність фосфору зменшується. Як і інші види зернових культур, жито поглинає до 70% необхідного фосфору з початку березня до кінця травня.

Адекватне постачання калію слід забезпечити особливо в місцевостях з вираженою літньою посухою. Бажано, щоб це виконувалося шляхом безпосереднього внесення до зерна у формі NPK (40–70 кг KO2/га). Калій відповідає за тургор у клітинах і підвищує толерантність до посухи.

Сірка є важливим складовим елементом сірковмісних амінокислот і ферментів. Починаючи з середини 1980-х років викиди сірки в повітря істотно зменшилися, тому рослини практично не мають доступу до сірковмісних сполук у повітрі. З огляду на це потребу в сірці слід задовольняти шляхом внесення мінеральних добрив. На погано розвинутих посівах внесення сірки (20–30 кг) слід виконувати разом із першим внесенням азотних добрив, щоб підтримати дію азоту. На густих посівах сірка має бути доступною від початку стрілкування.

Нестача магнію зазвичай спостерігається на легких делювіальних ґрунтах. Під час внесення добрив важливо пам'ятати про іонний антагонізм між іонами NH4+ і K+ з одного боку та Mg2+ з іншого боку.

Високий обсяг амонію або калію пригнічує засвоєння магнію. Азотні добрива, з іншого боку, сприяють засвоєнню магнію. Таким чином, внесення калійних добрив слід завжди узгоджувати із внесення добрив, що містять магній. Співвідношення калію і магнію в ґрунті має становити 2:1. Основна потреба в магнії спостерігається на етапі кущення та стрілкування. Нестача магнію має негативний вплив на кількість зерен у колосі.

На піщаних ґрунтах із високою гумусованістю (вміст гумусу вище 4%) жито вимагає внесення відповідних добрив уже восени. Нестача міді призводить до розвитку чутливих/м'яких тканин, що підвищує чутливість до борошнистої роси та збільшує ризик вилягання. Крім того, нестача міді може викликати стерильність пилку.

Нестача марганцю часто спостерігається на піщаних ґрунтах із надлишком вапна або на надмірно розпушених ґрунтах, оскільки при вищих показниках pH марганець окислюється до нерозчинної сполуки MnO2. При вирощуванні жита слід пам'ятати про взаємозв'язок між нестачею марганцю та виникненням ринхоспоріозу.

Забезпечення бором необхідне для надійного запилення. Якщо вміст бору нижче за 0,2 ppm, рекомендується підживлення листків (30–50 г/га) на етапі верхнього листка пагона. Оптимальним значенням pH для жита є 5,0– 6,5.

Знайди свого консультанта