Урожайність зеленої маси та накопичення сухих речовин у силосних гібридах кукурудзи KWS

Силос – цінний корм, який використовується переважно для відгодівлі великої рогатої худоби. Використовують його, в основному, в зимовий період та додатково для підгодівлі влітку і восени. В більшості раціонів силос складає 50-70%. Це джерело, з якого тварини отримують енергію, переважно з двох компонентів: крохмалю та клітковини. Крохмалю засвоюється 60-100%, тоді як клітковини – не більше 50%. Тобто, основна цінність у силосі є крохмаль, який міститься у зерні.

Перевагами силосних гібридів кукурудзи є висока урожайність зеленої маси, а отриманий силос має високий вміст крохмалю та чудову ферментативність. Вирощування кукурудзи на силос є найбільш економічно вигідним серед кормових культур.

Одним із основних завдань при вирощуванні кукурудзи на силос, окрім урожайності, є отримання якісної сировини. Оптимальною фазою збирання кукурудзи на силос з точки зору якісних показників є момент, коли рослина містить 30-35% сухої речовини. В залежності від групи стиглості гібридів, регіону вирощування та погодних умов ця фаза може наступати від початку серпня до середини вересня. Також погодні умови в момент наливу зерна впливають на тривалість оптимального періоду збирання – 30-35% сухої речовини.

Для дослідження особливостей силосних гібридів KWS було проведено сівбу дослідних ділянок на базі господарства СВК «Колос», що в Калинівському районі Вінницької області, гібридами КВС® АМАРОС ^{ФАО 230­}, КВС® БОГАТИР ^{ФАО 290­}, КВС 381 ^{ФАО 350}, КАРІФОЛС ^{ФАО 380}. Дослідні ділянки чотирьохрядкові довжиною 10 м, повторність – шестикратна. Дата сівби – 23 квітня 2019 року. В період з 30 липня по 28 серпня 2019 року проводився відбір зразків кожного гібриду по 5 рослин. Середня густота стояння рослин становила 71 тис./га. За час дослідження було зроблено 8 відборів, які проводилися раз на 3 дні з метою відслідкування динаміки приросту сухої речовини та зеленої маси.

Для силосної кукурудзи, як і для зернової, одним з найважливіших факторів є дата сівби. Щоб зменшити ризики впливу несприятливих погодних умов на рослини в момент цвітіння, необхідно проводити посів у оптимально ранні строки. На рис. 1 зображено температурний режим (середньодобова температура) та опади у липні. В цьому місяці відбувалося цвітіння гібридів.

Аналізуючи дані, наведені на рис. 1 та в таблиці 1, можна стверджувати, що на момент цвітіння гібридів склались оптимальні погодні умови. Протягом місяця випало 57,4 мм опадів, середньодобова температура становила +19,1°С. Пилку було в достатній кількості, що сприяло повноцінному запиленню качанів.

Аналізуючи погодні умови, які склалися в серпні (рис. 2), ситуація із опадами та середньодобовою температурою для рослин погіршилась.

Протягом місяця випало лише 14,9 мм опадів, а середньодобова температура складала +20,2°С, що негативно впливало на налив зерна та скорочення оптимальної фази збирання.

На рис. 3 відображено дати, коли вміст сухих речовин в рослині становив від 30% до 35% у різних гібридів та тривалість оптимального періоду збирання для отримання якісного силосу.

Під час сівби декількох гібридів в господарстві необхідно враховувати, що для кожного гібриду оптимальне вікно збирання зеленої маси буде різним по датах та тривалості. Збирання потрібно розпочинати з того гібриду, який раніше досягає фази «вміст СР 30%». Орієнтиром періоду збирання гібридів KWS можуть бути дати, які наведено на рис. 3. Звичайно, це в умовах одного року і одного регіону, але положення одного гібриду відносно інших зберігається і за інших умов вирощування.

При заготівлі зеленої маси потрібно враховувати те, що один силосний комбайн в середньому за день збирає 1000 т, а це 17-25 га за урожайності 40-60 т/га. Це потрібно враховувати при плануванні площ під гібриди з різним ФАО та закладці і якісному трамбуванні силосу.

Урожайність зеленої маси буде зменшуватися по мірі дозрівання гібрида. Це пояснюється зменшенням вмісту води в загальній масі. Досить часто для того, щоб збільшити урожайність, стараються гібриди збирати раніше. Проте під час підрахунку урожайності більш правильно визначати урожайність сухої речовини з гектара, а не урожайність зеленої маси. На рис. 4 наведені середні дані результату вивчення 4-х гібридів по зміні урожайності зеленої маси та сухої речовини, вмісту СР в залежності від строку збирання.

Аналізуючи отримані дані, можна сказати, що найвища середня урожайність зеленої маси була 59 т/га при вмісті сухої речовини 23%. При цьому, якщо вирахувати урожайність сухої речовини з гектара, то вона становила – 13,3 т/га. Із збільшенням сухої речовини в рослині урожайність зеленої маси падала – при 30% сухої речовини (Замір 6), урожайність зеленої маси становила 55 т/га, але при цьому зросла урожайність сухої речовини з гектара і становила 15,5 т/га. За вмісту сухої речовини 35% (Замір 8) урожайність зеленої маси склала 53 т/га, а урожайність сухої речовини – 16,7 т/га. Тобто, максимальна урожайність сухої речовини з гектара була досягнута при вмісті СР в рослині на рівні 35%. Це все пояснюється тим, що в процесі наливу зерна відбувається активне накопичення сухої речовини в зерні у вигляді крохмалю, який і має найбільшу цінність в кукурудзяному силосі. Тому, коли ми відтягуємо фазу збирання ближче до 35%, ми не тільки збільшуємо урожайність сухої речовини з гектара, але і покращуємо енергетичну цінність зеленої маси. Зелена маса, яка буде мати вміст сухої речовини більше 35%, гірше трамбується і консервується.

Вище наведена інформація дає уявлення про достигання кукурудзи на силос, тривалість оптимальної фази, коли найкраще зібрати кукурудзу та отримати найвищий урожай сухої речовини з гектара високоенергетичного силосу. Сподіваємося, що ці дані стануть вам в нагоді при плануванні вирощування силосної кукурудзи у 2020 році.